Як не робити гарному викладачу, і що я усвідомила, коли стикнулась із поганим вчителем

Точка зору викладача, але через призму мого учнівського досвіду

Сьогодні раптом згадала одного викладача з університету, який робив непробачну помилку. Чому згадала? Бо зараз наступає літо і я сама готуюся до нових учнів, і коли вже дуже втомлена починаю робити помилки. Знайомо? Тоді ця стаття для вас.

Я досі вважаю, що він не заслуговував називатися викладачем. Пам’ятаю наше перше лабораторне заняття з програмування. Я приїхала сама перша, і стояла перед аудиторією. Чекаю початку. 

І раптом починаю помічати: хлопці. Хлопці. Хлопці. Хлопці. І тут до мене доходить: я єдина дівчина в групі. Це було перше відкриття того дня 🤔

Друге відкриття — я взагалі нічого не розумію в предметі. А третє… було найгіршим, бо цього я точно не очікувала.

Викладач просто сидів і читав журнал, навіть при тому що в аудиторії було більше 15 людей. Все. Він не дивився, що роблять студенти. Не підходив. Не перевіряв. Не відповідав, а просто відправляв до методички. Не намагався допомогти і найгірше, ніхто з учнів не вважав це чимось неправильним, окрім мене, як мені тоді здавалося.

Мені тоді інший студент пояснював, що взагалі від мене потрібно виконати у цьому предметі. І я дуже добре пам’ятаю це внутрішнє відчуття, коли ти не розумієш нічого і людина, яка реально тут знаходиться для допомоги тобі, не допомагає зовсім. Наче людині абсолютно байдуже, зрозумів ти щось чи ні.

І ось тут у мене було перше дуже сильне усвідомлення як у майбутнього викладача

Якщо викладач не цікавиться тим, що відбувається в голові учня — навчання не відбувається, воно тільки має вигляд, але не відбувається насправді. Навіть якщо формально урок іде.

І найстрашніше навіть не те, що він нічого не робив. А те, що мені тоді здалося: він навмисно не хоче допомагати. Наче людина просто прийшла “відсидіти” час. Авжеж, після цього випадку виявилося, що не тільки я це помітила, в і знайшовся студент, що доповів про це. І цю людину звільнили. І це те, що може відбутися, коли насправді результат не створюється. Тим чи іншим чином ця робота закінчиться не так, як планувалося.

І, чесно… такий підхід дуже руйнує учня всередині. Особливо коли він тільки починає щось вивчати. Перевірила на собі 🌝

Друге усвідомлення, яке я тоді отримала 

Байдужість викладача відчувається дуже швидко. Учень може не розуміти тему. Може боятися. Може плутатися. Але коли він ще й бачить, що викладачу все одно, або він навіть не намагається зрозуміти чи той зрозумів — напруга збільшується в рази.

Є ще один схожий вид викладання, коли відчувається ця байдужість, але виглядає це зовсім по-іншому. Іноді вчитель дуже багато говорить. Пояснює. Читає лекцію. Розповідає щось годину. Але при цьому жодного разу не перевіряє: а учні взагалі його зрозуміли? 

Я одразу згадала ще одного викладача — географії із моєї школи. Вона постійно щось розповідала. Без зупинки. Але ніколи не впевнювалась, що саме ми зрозуміли. Зараз я розумію: це була майже та сама помилка. Бо діалогу не було. Вона не бачила учнів і не намагалася навчити саме цих учнів. То ж не робіть цю помилку у викладанні, не читайте лекцію. Ведіть діалог. Якщо ви вже себе впізнали, не страшно, завжди можна змінити те, що ви побачили і покращити ваші уроки.

Мені здається, дуже багато викладачів навіть не помічають цього. Вони думають: “Я ж пояснив”. Але пояснення — це ще не створення розуміння. Учень може повторити щось “як мавпочка”. Може механічно зробити завдання. Може навіть кивнути головою. Але реально, коли він починає щось робити, в нього ЗАВЖДИ виникають запитання і в кожного з них, запитання свої. Саме тут і потрібен досвід та допомога вчителя.

І, мабуть, найголовніше усвідомлення яке я використовую тепер кожен день.

Я, як викладач будь-якого предмету повинна весь час у діалозі з учнем, і весь час розуміти, що відбувається. Навіть коли я викладаю у групах, потрібно задавати питання, перевіряти дійсне розуміння і вчасно схоплювати момент, коли людина почала нерозуміти, або зрозуміла неправильно. Особливо, коли я проводжу практичну роботу.

Що зрозумів. Що не зрозумів. Де застряг. Чого боїться. Що в нього зараз не виходить. Що виходить. Як сам він робить. Бо саме це і є справжня робота викладача. Не просто “дати матеріал”. А провести людину через нерозуміння до розуміння і того моменту, коли в неї починає виходити. І я все більше і більше в цьому впевнююсь на своїх навчаннях, які я проходжу кожного дня як учень. Коли мої запитання не владанали, в мене згасає цікавість до курсу та викладача. А якщо я ще й бачу, що викладача сам не знає як це владанати і при цьому ще і нічого не робить, щоб дізнатись, то я розчаровуюсь у цьому навчанні. Робота викладачем - це постійне навчання та вдосконалення самому та постійний діалог з людьми, яких ти навчаєш. І я не перестаю вчитися. І Вам так само бажаю отримувати нові знання про вашу професію постійно.

А ви як почуваєтесь, коли ви самі навчаєтесь і стикаєтесь з такими ситуаціями?

Успіхів вам у навчанні, мої шановні колеги💛